Уретрит, або запалення в уретрі, переважно має статевий шлях зараження, але розвивається при наявності провокативних факторів. Виникає частіше у чоловіків, ніж у жінок, у зв'язку з особливою анатомічною будовою уретри.
У медичній практиці всі уретрити ділять на дві великі групи — гонорейні (збудником є гонокок) і негонорейні (інфекційний і неінфекційний уретрит). Інфекційний (бактеріальний уретрит) у свою чергу поділяється на специфічний і неспецифічний уретрит залежно від виду збудника. Так, специфічний уретрит викликають патогенні мікроорганізми, що потрапляють в організм переважно статевим шляхом — хламідії, трихомонади та ін.
У залежності від виду збудника розглядають трихомонадний уретрит у чоловіків і жінок, спровокований трихомонадою, кандидозний уретрит — дріжджеподібним грибком роду кандіда, і хламідійний уретрит — хламідіями.
Провокаторами неспецифічного уретриту є умовно-патогенні мікроорганізми — кишкова паличка, стафілокок і т. д. Неінфекційний уретрит виникає при механічному травмуванні уретри під час діагностичних досліджень або хірургічних втручань. Також запальний процес у сечовипускальному каналі може бути алергічною реакцією на певні медикаменти, при цьому збільшується кількісне число умовно-патогенних мікроорганізмів.
Щодо клінічного перебігу виділяють гострий і хронічний уретрит. Ознаками гострого уретриту є гнійні виділення з уретри, болючі та сверблячі відчуття при сечовипусканні, підвищення температури і всі характерні симптоми інтоксикації організму.
Хронічний уретрит розвивається при несвоєчасному або неадекватному лікуванні гострого і характеризується ледь вираженими симптомами з періодичними рецидивами — незначними пекучими та ниючими відчуттями при сечовипусканні, а також виділеннями з уретри.
Якісне лікування уретриту можливе тільки при точному і достовірному з'ясуванні причини і форми захворювання.
