Мікоплазмоз

Мікоплазми — одноклітинні мікроорганізми, збудники інфекційного захворювання мікоплазмозу, що передається статевим шляхом або від матері до дитини під час пологів.

Існує безліч видів мікоплазмів, небезпечні для людини лише кілька з них: мікоплазма геніталіум; мікоплазма хомініс; уреаплазма уреалітікум.

Ці мікроорганізми можуть призвести до:

  • появі запального процесу в органах сечостатевої системи у жінок і чоловіків — мікоплазмозу;
  • до патологій вагітності, серед яких передчасні пологи, викидні та ін.;
  • інфікування плода під час вагітності;
  • розвитку чоловічого (мікоплазми змінюють структуру сперматозоїдів) і жіночого безпліддя.

Симптоми мікоплазмозу

Мікоплазмоз може протікати безсимптомно і у формі запальних захворювань органів малого тазу (уретриту, циститу, простатиту, пієлонефриту та ін.).

Симптомами мікоплазми звичайно є:

  1. мізерні виділення прозорого, білого або жовтого кольору з сечівника у чоловіків і піхви у жінок;
  2. хворобливі і пекучі відчуття під час випорожнення сечового міхура і статевого акту;
  3. почервоніння і свербіж в області уретри.

На жаль, мікоплазми найчастіше виявляються пізно, коли мікоплазмоз вже придбав хронічну форму і викликав ускладнення у вигляді запальних процесів у простаті, придатках матки, сечовому міхурі та інших органах малого тазу, що значно ускладнює ефективне лікування захворювання.

Як лікувати мікоплазмоз?

При перших ознаках мікоплазмозу необхідно якомога швидше звернутися до лікаря. Конкретна схема лікування інфекції може бути складена лише фахівцем після проведення гінекологічного або урологічного огляду, отримання результатів аналізів (ПЛР, бакпосів сечі).

Як правило, лікування мікоплазмозу складається з:

  1. антибактеріальної терапії, індивідуально підібраної за допомогою бакпосіву на чутливість до антибіотиків;
  2. місцевої терапії мазями, свічками і т. д.;
  3. іммуномодуляціі.
comments powered by HyperComments