ПЛР

ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) — ефективний і популярний метод ДНК-діагностики інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом.

ПЛР – одна з новітніх методик діагностики, що дозволяє виявити навіть приховані захворювання і попередити їх розвиток.

ПЛР – одна з новітніх методик діагностики, що дозволяє виявити навіть приховані захворювання і попередити їх розвиток.

ПЛР-діагностика полягає в пошуку ДНК-фрагменту збудника в досліджуваному матеріалі. Для цього використовуються:

  • зішкріб епітелію з уретри;
  • секрет передміхурової залози;
  • сеча.

Методика аналізу полягає в клонуванні знайдених фрагментів ДНК. За допомогою ПЛР можна ідентифікувати такі збудники інфекційних захворювань, як уреаплазми (уреаплазмоз), хламідії (хламідіоз), мікоплазми (мікоплазмоз), збудники простого герпесу і цитомегаловірусу, віруси гепатиту В, С, ВІЛ (СНІД) та ін.

Як правильно здавати аналіз ПЛР?

Перед здачею ПЛР аналізу необхідно дотримуватися певних правил і пройти необхідну підготовку:

  • утримуватися від статевих контактів мінімум 1 день до процедури;
  • за 3 тижні до аналізу припинити антибактеріальне лікування, оскільки антибіотики впливають на достовірність результатів;
  • аналіз здати натще (не можна навіть пити);
  • для дослідження сечі необхідно брати ранковий матеріал, обов'язково першу його порцію.

Перевагою даної методики є висока чутливість до збудників. За допомогою ПЛР можна виявити навіть поодинокі клітини патогенних мікроорганізмів, які неможливо виявити при інших лабораторних дослідженнях.

Аналіз дозволяє виділити сам збудник інфекції, а не продукти його життєдіяльності, як це відбувається наприклад, при імунологічному аналізі.

ПЛР — це дуже швидкий і ефективний метод діагностування, що дозволяє за короткий термін виявити не тільки інфекції, що знаходяться в гострій стадії розвитку, але й латентні мікроорганізми, що не мають ніяких зовнішніх проявів.

Результати ПЛР-діагностики зазвичай готові вже на другий день після здачі аналізів, що дозволяє швидко перейти до лікування і виключити можливість переходу захворювання в хронічну клінічну форму.